Буремна історія Хуста сягає в глибину століть, про що свідчать сиві руїни на Замковій горі, яка височить над містом на 170 м від свого підніжжя і охоплена кільцем забудов різних часів. Власне виникнення міста пов’язується із початком спорудження кам’яного замку в 1090 р. в результаті захоплення території Верхнього Потисся угорськими королями і підпорядкуванням його ранньофеодальній угорській державі. Однак укріплений населений пункт тут існував вже в Х ст. а розселення слов'янського і давньоруського населення відбувалось ще раніше. Замок будувався понад 100 років і в основному був зведений у 1191 р. Існують свідчення, що свого часу на Замку було знайдено будівельний камінь з цією датою висіченою на ньому. Після цього кам'яна споруда неодноразово добудовувалась і зростала. Поневолений люд у міхах виносив каміння на вершину гори, причому, 10-річна повинність протягом забудови поширювалась на кожного, у тому числі і на дітей. Цей “кам’яний феодал”, окрім захисту кордонів і приборкання русичів, охороняв соляний шлях, що пролягав від Солотвинських копалень уздовж Тиси. Замок відігравав вагому стратегічну роль, перебуваючи у складі різних державних утворень – Угорського королівства до 1526 р. (період з 1281 по 1321 рр. належав Галицько-Волинському князівству), а згодом Трансільванського князівства до кінця XVII ст. Це був сильний опорний пункт, підступно здобутий і спустошений ордою Батия, а після відбудови – об'єкт численних татарських і турецьких нападів, міжусобиць феодалів та коронованих осіб, осередок антигабсбургської боротьби. Ще в 1329 р. король Карл Роберт дарував Хусту статус коронного міста з відповідними привілеями, адміністрацією, бюджетом, а згодом і символікою. Деякі дослідники вважають це актом впровадження елементів магдебурзького права. У 1514 р. Замок опинився в руках повстанців – куруців у ході селянської війни під проводом Дьордя Дожі. 1594 року 80-тисячна татарська орда спустошила та пограбувала Хуст і околиці, але Замок так і не здобула. Не взятий Замок був і в ході великого татарського набігу 1659 р. В 1661–1662 рр. під час турецької навали в Мараморош, війська будинського візира також не спромоглися заволодіти Замком. Перебуваючи тоді в Хусті, турецький письменник і мандрівник Евлія Челебі, згодом у своїх 10-томних історичних записках згадував: "Хустський замок розміщений на вершині гори Хассана, стіни його високі і товсті, міццю своєю він схожий на фортецю Іскендер, бо висота веж його сягає небес". Пізніші набіги татар також були безуспішні. З кінця XVII ст. Трансільванія завойовується Австрією і Замок відіграє важливу роль під час антигабсбузьких воєн Трансільванських князів, зокрема в ході визвольного повстання 1703 - 1711 рр. під проводом Ференца II Ракоці. В 1703 р. повстанці–куруци заволоділи замком, а в 1709 р. трансільванська шляхта провела тут свій Сейм (з'їзд), на якому прийняла рішення про незалежність від габсбурзької корони. Та згодом, вже перебуваючи в складі Австрійської Імперії, Замок з середини XVIII ст. втрачає своє стратегічне значення, 3-го липня 1766 р. удар блискавки в порохові склади смертельно зруйнував будівлю. Майбутній австрійський Імператор Йосиф II під час оглядин замку в 1773 р. дійшов висновку про його фортифікаційну непридатність. А в 1788 р. сильна гроза остаточно доконала його. Після цього власті дозволили розбирати каміння для міських забудов. За період Австрійської, а з 1867 р. Австро-угорської Імперій, місто поступово зростало і перетворювалось у відомий в Карпатському регіоні духовний, ремісничий і торговий осередок. Широкого розмаху тут набуває торгівля худобою, зерном, хутром, деревообробка, різьбярство, виробництво меблів та будівельних матеріалів. В кінці XIX ст. у відносно невеличкому місті працювали понад 300 ремісників різних спеціальностей. В цей час поряд з кустарно-ремісничим виробництвом починають працювати перші підприємства - меблеве та цегельно-черепичне. У 80-х роках XIX ст. через Хуст прокладається залізниця. На початку першої світової війни, коли російська армія вийшла на Карпатський хребет, в місті деякий час перебував табір військовополонених цієї армії. Вони разом з хустянами в 1915 р. спорудили під Замковою горою скромний пам’ятник–піраміду – жертвам І періоду цієї війни. Після розвалу Австро-угорської Імперії русинське населення Закарпаття однозначно заявило про свою приналежність. З Ініціативи українофільських сил, зокрема братів Юлія І Михайла Бращайків, 21 січня 1919 р. в Хусті відбулися Всенародні Збори. 420 делегатів від 175 населених пунктів краю прийняли історичне рішення – "До Соборної України!”. Та в силу політичних обставин Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь було прилучено до Чехословаччини. В 20-30 роках Хуст, зазнає помітного розвитку - будуються адміністративні, житлові, військові та промислові об’єкти, відкривається гімназія (1921 р.), упорядковуються дороги, мости, береги річок, розміщується Чеський гарнізон (45-й піхотний полк). Місто відзначається у регіоні підвищеною активністю демократичних, молодіжних, антивоєнних організацій. Тут часто відбувалися страйки, масові походи, демонстрації, зібрання з політичними та економічними вимогами. Яскравою і водночас трагічною сторінкою української історії стали події, що відбувалися тут у кінці 1938-початку 1939 років. Саме Хуст став центром автономного державного утворення - Карпатська Україна із своїм урядом на чолі з прем’єром - доктором Августином Волошиним. Сюди 10 листопада 1938 р. перебралися з Ужгорода державні установи після рішення Віденського арбітражу про передачу Угорщині південне-західних районів Закарпаття. В ході розвалу Чехословаччини, 15 березня 1939 р. в приміщенні Хустської гімназії відбулося перше і останнє сесійне засідання всенародного обраного Сойму (парламенту), який одностайно проголосив незалежність Карпатської України, прийняв конституційний закон про правління, мову, символи держави і вибрав президентом А. Волошина. Ця акція відбувалася тоді, коли під Хустом на Красному Полі вояки Карпатської Січі стримували наступ багатократно переважаючих угорських військ. Рішучий поступ до державності був жорстоко придушений і потоплений в крові. До осені 1944 р. місто, як і весь край, перебували під гнітом військово-тоталітарного гортіївського режиму, за якого буденними були арешти, знущання і розстріли. Біля 8-ми тисяч мешканців міста були насильно відправлені в табори та на підневільні роботи. В серпні 1943 р. на горі Менчул неподалік Хуста висадилась, радянська парашутно-десантна група, командиром якої був угорський антифашист Ференц Патакі. В Хусті та інших населених пунктах була створена підпільна організація, але угорським спецслужбам вдалося виявити і ліквідувати це угрупування. 24 жовтня 1944 р. в місто вступили частини 17-го стрілецького корпусу 4 Українського Фронту. За радянський період Хуст перетворюється в промисловий і культурний центр Закарпаття – третій після Ужгорода та Мукачева. Створюються промислові і транспортні підприємства розміщуються військові частини, відкриваються середні школи, техучилища, лісотехнічний технікум, медичне, педагогічне та культосвітнє училище. Згодом два останні переводяться в інші міста. В 60-70 роках закладаються нові житлові та промислові масиви, удосконалюється транспортна мережа, прокладається об’їзна дорога, будується міст через р. Тису, монтується телетрансляційна вежа, поступово місто повністю газифікується. Хуст міняє обличчя, але разом з новаціями порушуються давні архітектурні особливості затишного і охайного містечка, загострюються санітарно-екологічні проблеми, бажає кращого благоустрій міста, очевидною стає нагальна потреба у ремонтно-реставраційних роботах багатьох будівель, вулиць і доріг. В часі державної незалежності України соціально-економічні проблеми міста є типовими проблемами перехідного періоду.
